Складання термінологічного словника

Предыдущая12345678910111213Следующая

Складання термінологічного словника є видом індивідуальної роботи студента, що включає збір та систематизацію визначень термінів конституційногоправа за обраною студентом темою.

У словнику зазначаються доктринальні та нормативні визначення термінології конституційного права з обов’язковим посиланням на відповідні науково-теоретичні та нормативно-правові джерела. Мають бути наведені приклади застосування термінології та розкритий зміст понять, що позначаються відповідними термінами. Особлива увага має бути приділена проблемі узгодженості термінології, що міститься в різних законодавчих актах, а також, за можливості, інтерпретації тих чи інших понять конституційного права в рішеннях органів конституційної юрисдикції.

Структурно даний вид індивідуальної роботи включає введення, виклад основного матеріалу, висновки та список використаних джерел. У введенняі має бути наведена загальна характеристика конституційно-правової термінології за обраною студентом темою. Основний матеріал викладається у вигляді словникових статей. Обов’язковими є посилання на джерела, що містять вказані у словниковій статті визначення. У висновках має бути вказаний узагальнюючий результат аналізу термінології з обраної конституційно-правової теми з точки зору її розробленості, нормативно-правової визначеності та узгодженості. У списку джерел слід вказати всі використані при складанні словника джерела нормативно-правового, правозастосовного, інтер-претаційного, теоретичного характеру.

Термінологічний словник надається викладачеві для оцінювання. У подальшому він використовується студентом для опрацювання лекційного матеріалу, підготовки до практичних занять та складання іспиту.

Студент складає словник, з двох тем, які він самостійно обирає.

Перелік рекомендованих тем для складання термінологічного словника

1. Юридична деонтологія – наука й навчальна дисципліна.

2. Юридична освіта в Україні.

3. Організація освітнього процесу у вищих юридичних навчальних закладах. Правове положення студента.

4. Зміст професії юриста.

5. Юридична наука.

6. Юридична практика.

7. Юридична культура та етика.

8. Професійно-юридичний колектив. Основи конфліктології.

МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Основними методами навчання є:

-лекційні заняття;

-практичні заняття;

-самостійна робота студента;

-індивідуальні завдання;

-індивідуальні та групові консультації;

-відеопоказ навчальних фільмів;

-дискусійна співбесіда;

-підготовка реферативних повідомлень та їх обговорення;

-вирішення тестових завдань;

-написання термінологічних опитувань;

-перевірка конспектів;



-індивідуальне і групове вирішення ситуаційних завдань.

Основним видом навчальних занять є лекції, призначені для засвоєння теоретичного матеріалу.

Лекція – це аудиторне заняття з курсом або його частиною (потоком), що її проводять провідні викладачі – лектори (професори і доценти) навчального закладу, а також провідні вчені або спеціалісти, запрошені для читання лекцій, що містять основні положення навчальної або спеціальної дисципліни, їх теоретичні проблеми, в тому числі новітні наукові досягнення. Тематику курсу лекцій наведено в програмі навчальноїдисципліни. Виділяють види лекцій:

поточні семестрові лекції – лекції, передбачені навчальним планом для викладу основного (базисного) програмного матеріалу відповідно до тематики робочої програми навчальної дисципліни;

оглядові лекції – лекції, що містять стислу інформацію про загальну структуру курсу, його завдання, основні категорії. Особливо важливе значення ці лекції мають при підготовці до семестрових іспитів;

проблемні лекції – лекції, присвячені найбільш складним проблемним темам курсу, що їх недостатньо повно викладено у навчальній літературі або які містять дискусійні матеріали.

Лекційні заняття не орієнтовані на дублювання підручників і навчальних посібників. Основними завданнями, що визначають напрямок лекційних занять, є: характеристика структури теми; розкриття змісту категоріального апарату теми; висвітлення зв’язку теорії з конституційно-правової практикою.

Лекція є теоретичною основою семінарських і практичних занять, подальшого самостійного вивчення студентами курсу.

Практичні заняття спрямовані на підвищення теоретичного рівня знань у галузі конституційного права, більш поглиблене вивчення складних або дискусійних питань відповідної теми, на поточний контроль засвоєння знань, умінь, навичок студентів.

Метою практичих занять з конституційного права є:

· обговорення і більш глибоке засвоєння студентами питань теорії конституційного права; вивчення Конституції України, законів та інших нормативних актів, що є джерелами галузі права;

· аналіз специфіки конституційно-правового регулювання в сучасних умовах політичного і правового реформування в країні;

· узагальнення особливостей розвитку окремих конституційно-правових інститутів, а також конституційних приписів, традицій, звичаїв, що не одержали інституціональних характеристик.

Практичному заняттю має передувати підготовка студента за завчасно визначеним планом. Для цього необхідно:

• вивчити і доповнити конспект лекції з даної теми;

• вивчити рекомендовані нормативно-правові акти, навчальну та наукову літературу;

• скласти конспект або тези відповіді за найбільш складними питаннями заняття;

• вміло використовувати вивчений матеріал при відповідях.

Студент на практичному занятті має продемонструвати знання теоретичного матеріалу, здатність використовувати його при вирішенні практичних завдань, уміння ясно та аргументовано висловлювати свої думки в усній та письмовій формі, оперуючи правовою термінологією.

Під час проведення практичних занять викладач використовує такі форми: вільне обговорення питань плану заняття в академічній групі; індивідуальна співбесіда з кожним студентом; виконання письмових, в тому числі контрольних, робіт; заслуховування доповідей, повідомлень, рефератів з найбільш складних питань і їх подальше колективне обговорення в групі тощо.

Семінари є також одним із видів поточного контролю за успішністю освоєння студентами навчального матеріалу. На кожному занятті викладач оцінює ступінь підготовки студента з теми. Підсумкові оцінки вносять до журналу обліку успішності.

Практичні заняття також належать до аудиторних, які проводять з академічною групою або її частиною, та на яких студенти набувають навички, прийоми, методи і способи застосування теоретичних знань.

Метою практичних занять є:

• навчання застосуванню теоретичних положень у практичній діяльності;

• набуття умінь, навичок правозастосовчої діяльності;

• ознайомлення з практичною діяльністю за допомогою зустрічей з практикуючими юристами;

• вироблення навичок самостійної роботи студента;

• розвиток юридичного мислення.

Досягнення цієї мети можливо за умов:

• сумлінної підготовки студентів до занять;

• активної участі у дискусії, що їх організовує викладач з обговорюваних питань, у виконанні завдань тощо.

Важливими формами навчальних занять є індивідуальні навчальні заняття, консультації. До видів індивідуальних завдань з «Конституційного права україни» належать реферати, курсові роботи.

Під час підготовки до вище перерахованих видів занять студенти вивчають матеріали з усього комплексу теоретичних питань плану і завдань з теми. На заняттях викладач розподіляє час на питання, практикуми та інші види робіт, визначає, які питання підлягають обговоренню і в якій формі, які завдання слід виконувати на заняттях і в процесі самостійної навчальної роботи студентів.

Самостійна робота студента є однією з основних форм організації навчання, основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов’язкових аудиторних занять час.

Мета самостійної роботи - закріплення, поглиблення й узагальнення знань, здобутих на лекційних, практичних і практичних заняттях. У процесі самостійної роботи у студентів формуються індивідуальні вміння та навички самостійного засвоєння навчальної та наукової літератури, нормативних джерел, використання сучасних інформаційних засобів і технологій.

Зміст самостійної роботи визначає навчальна програма дисципліни, методичні матеріали, вказівки й рекомендації викладача.

Для підвищення ефективності самостійної роботи студента доцільно її планування. Планування та організація самостійної роботи мають ґрунтуватися на достовірній інформації згідно з такими позиціями: вид роботи (наприклад, підготовка до лекції, практичних занять); трудомісткість процесу підготовки (з урахуванням індивідуальних здібностей і особистісних якостей студента); форми і методи навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення виду самостійної роботи; місце і форма виконання самостійної роботи (наприклад, у бібліотеці, спеціалізованому навчальному кабінеті/комп’ютерному класі, в домашніх умовах; письмово, усно тощо); форми і способи контролю виконання самостійної роботи студента; необхідний і достатній обсяг часу за диференційованими нормативами щодо кожного виду самостійної роботи.

Особливість самостійної роботи полягає в необхідності самостійного, творчого пошуку та аналізу інформації на відміну від порівняль-по-ііасивпого її сприйняття па лекційних заняттях. Це дає змогу розширити сукупність інформації з теми, отримати системне уявлення з конкретного питання. Під час самостійної роботи з навчальної, наукової та нормативної літератури студент збагачує свої знання, фактично створюючи власну систему знань за певною темою.

Консультація - це вид навчального заняття, на якому викладач роз’яснює групі студентів або окремому студенту певні теоретичні положення або аспекти їх практичного застосування, відповідає на питання, дає рекомендації, як засвоїти теми курсу, що їх виносять на самостійне вивчення.

Метою консультації є з’ясування окремих питань, або елементів теми, які недостатньо були засвоєні студентами, а також роз’яснення їх змісту, структури. Консультації проводять для окремого студента, групи студентів, лекційного потоку. Завданнями консультування є формування відповідного загальним вимогам рівня знань у студентів програмного матеріалу з конституційного права.

ФОРМИ КОНТРОЛЮ

Основними видами контролю у навчальному процесі є: поточний, проміжний (рубіжний) та підсумковий (семестровий).

Поточний контроль проводиться викладачами на аудиторних заняттях усіх видів (лекційних, семінарських). Основне завдання поточного контролю – перевірка рівня підготовки студентів з певної теми (тематичного блоку). Основна мета поточного контролю – забезпечення зворотного зв’язку між викладачами та студентами в процесі навчання, забезпечення управління навчальною мотивацією студентів. Інформація, одержана при поточному контролі, використовується як викладачем – для коригування методів і засобів навчання, так і студентами – для планування самостійної роботи.

Поточний контроль може проводитися у формі усного опитування або письмового експрес-контролю на семінарських заняттях та лекціях, у формі колоквіуму, виступів студентів при обговоренні питань на семінарських заняттях, письмових робіт (індивідуальні самостійні роботи, реферати, контрольні роботи, курсові роботи та ін.), розв’язання практичних задач, вирішення тестових завдань.

Результати поточного контролю (поточна успішність) з дисципліни є основною інформацією при проведенні заліку і можуть враховуватися викладачем при проведенні екзамену з цієї дисципліни.

Проміжний (рубіжний) контроль – це контроль знань студентів після вивчення логічно завершеної частини навчальної програми дисципліни. Цей контроль може бути тематичним (модульним) або календарним і проводитися у формі колоквіуму, контрольної роботи, тестування та ін.

Підсумковий контроль з дисципліни «Введення до спеціальності» проводиться відповідно до навчального плану у вигляді семестрового заліку в терміни, встановлені графіком навчального процесу та в обсязі навчального матеріалу, визначеному робочою програмою дисципліни. Форма проведення семестрового контролю (усна, письмова, тестування тощо) та критерії оцінювання визначаються рішенням кафедри. Залік – це вид підсумкового контролю, при якому засвоєння студентом навчального матеріалу з дисципліни оцінюється на підставі результатів поточного контролю (тестування, поточного опитування, виконання індивідуальних завдань та певних видів робіт на семінарських заняттях) протягом семестру. Семестровий залік планується за відсутності екзамену і як правило не передбачає обов’язкової присутності студентів на заліковому заході. На залік виносяться питання, які дають можливість оцінити рівень та повноту знань студента з навчальної дисципліни ««Введення до спеціальності»«.

Питання до заліку для студентів денної та заочної форм навчання

1. Становлення і розвиток системи деонтологічних знань в юриспруденції. Виникнення деонтології як науки. Становлення та розвиток юридичної деонтології.

2. Поняття, принципи юридичної деонтології.

3. Предмет, метод юридичної деонтології як науки.

4. Юридична деонтологія в системі правових наук і її співвідношення з іншими гуманітарними науками.

5. Рівні та ступені юридичної освіти в Україні.

6. Система юридичної освіти в Україні.

7. Типи вищих юридичних навчальних закладів.

8. Національний вищий навчальний заклад.

9. Структура вищого навчального закладу.

10. Поняття і зміст освітнього процесу. Форми навчання.

11. Форми організації освітнього процесу та види навчальних занять.

12. Способи контролю знань студентів.

13. Навчальний час і самостійна робота студентів.

14. Права та обов’язки студента вищого юридичного навчального закладу.

15. Відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів юридичної освіти.

16. Працевлаштування випускників вищого юридичного навчального закладу.

17. Поняття і основні характеристики юридичної діяльності як виду соціальної активності.

18. Види (форми) юридичної діяльності.

19. Система юридичної діяльності.

20. Поняття та основні риси юридичної професії.

21. Види юридичної професії.

22. Професіограми юридичних спеціальностей. Професії суміжні з юридичною.

23. Поняття, функції та класифікація юридичної науки.

24. Зміст та структура юридичної науки (теорії, наукові закони, постулати та аксіоми, проблеми, гіпотези, методи, поняття та категорії, наукові факти).

25. Об’єкт та предмет юриспруденції.

26. Методи юриспруденції: види та зміст. Загальні методи (загальні діалектичні та загальні формально-логічні методи). Загальнонаукові методи (методи емпіричних досліджень та теоретичного дослідження).

27. Юридична практика: зміст, поняття, соціальне призначення.

28. Видова характеристика юридичної практики.

29. Юридична справа і юридичний процес.

30. Процесуальна форма як характеристика структури правової форми юридичної діяльності.

31. Документаційне забезпечення юридичної практики.

32. Соціально-психологічні і етичні принципи діяльності юриста.

33. Культурологічна характеристика юридичної професії.

34. Типологія культури юриста.

35. Поняття і види конфліктів у правовій сфері.

36. Структура конфлікту.

37. Динамка конфлікту і механізм його вирішення. Основні правила конфліктології.


9302021820083327.html
9302103349455035.html
    PR.RU™